Казка про зиму: Бублик і перший сніг

• 5 хв читання • Михайло Сомбод
Казка про зиму: Бублик і перший сніг
Михайло Сомбод

Михайло Сомбод

Автор матеріалу

Казка про зиму для дітей 3–7 років: випав перший сніг, синій тягач Бублик ковзає на гірці, а рефрижератор Морозинка вчить його їхати по снігу. Читати близько чотирьох хвилин, якраз перед сном.

Коротко про казку

  • Для кого: діти 3–7 років.
  • Скільки читати: близько 4 хвилин уголос.
  • Герої: тягач Бублик, рефрижератор Морозинка, снігоприбиральна машина, Дід Буксир.
  • Про що: перший сніг, слизька дорога і як рухатися взимку: повільно, обережно, маленькими кроками.

Бублик і перший сніг

У містечку Добродорожськ жив синій тягач Бублик. У нього було шість коліс і червоний причіп із білими смужками.

Одного ранку Бублик розплющив фари й не впізнав двору. Дахи білі, паркан білий, а на його власному капоті лежала пухка снігова шапка.

— Перший сніг! — зрадів Бублик. — Колеса накачані! Фари працюють! Бак повний!

— І зимові черевики на тобі, — сказав Дід Буксир. — Я вчора поміняв тобі шини.

Сьогодні Бублик віз у садочок «Сонечко» ящики з теплими рукавичками й шапками.

БРУМ-БРУМ-БРУМ!

— Оце буде пригода! — гукнув він і покотив так швидко, як улітку.

ХРУМ-ХРУМ — рипів сніг під колесами.

За містом дорога пішла з гірки. Бублик натиснув на гальма, а колеса не зупинилися. Вони поїхали вбік, і причіп поїхав за ними. Бублик тихенько з’їхав на узбіччя й уперся носом у м’яку снігову кучугуру.

Він стояв і не рухався. Фари в нього часто-часто блимали.

— Я далі не поїду, — прошепотів він. — Дорога слизька. Мені страшно.

Позаду щось задзеленчало:

ДЗИНЬ-ДЗИНЬ!

Повільно-повільно під’їхала маленька біла машинка з блакитною кабіною. На її холодильнику були намальовані сніжинки.

Бублик з'їхав у снігову кучугуру, а поруч зупинилася біла машинка-рефрижератор Морозинка

— Морозинка! — зрадів Бублик. — А ти куди взимку?

— У магазин, везу морозиво, — засміялася вона. — Мій холодильник тримає його холодним і в спеку, і в мороз. Я до холоду звикла. А ти чого в кучугурі?

— Я поїхав, як улітку. А колеса ковзнули.

— Зимові черевики — це добре, — сказала Морозинка. — Але по снігу навіть у черевиках треба їхати повільно. Гальмувати заздалегідь і м’якенько. І не під’їжджати близько до того, хто попереду.

Тут із-за пагорба виїхала помаранчева снігоприбиральна машина з широкою лопатою попереду.

ШУ-У-УХ! — відгорнула вона сніг на узбіччя.

ШУ-У-УХ! — і посипала дорогу піском.

— Вона щоранку розчищає нам шлях, — пояснила Морозинка. — Їдьмо за нею, але не впритул.

Бублик обережно виїхав із кучугури. Він тримався далеко позаду Морозинки й рахував:

— Повільно… ще повільніше… гальмую м’якенько…

ХРУМ-ХРУМ — рипів сніг.

Перед гіркою Бублик пригальмував заздалегідь. Колеса слухалися. Він з’їхав униз рівно, як по ниточці.

— Виходить! — радісно засигналив він. — БІ-БІП!

Біля садочка вихователька саме вела дітей на прогулянку. Вони були в теплих куртках і чобітках. На доріжці блищав лід, і діти йшли повільно, маленькими кроками, тримаючись за руки.

— Дивись, — шепнула Морозинка. — Вони теж їдуть повільно.

Бублик віддав ящики з рукавичками, і діти одразу ж їх поміряли.

— Мені час до магазину, — сказала Морозинка. ДЗИНЬ-ДЗИНЬ! — дзенькнуло морозиво в її холодильнику, і вона повільно покотила далі.

Бублик і Дід Буксир у теплому гаражі, надворі падає сніг

Увечері Бублик заїхав у теплий гараж. Дід Буксир чекав його біля дверей.

— Ну як перший сніг? — спитав він.

— Спершу я ковзнув, — розповів Бублик. — А тепер знаю: по снігу треба повільно, м’якенько й не впритул.

— Отак, — кивнув Дід Буксир. — Узимку не поспішають. Узимку їдуть обережно.

За вікном тихо падав сніг. На гаражному даху росла біла шапка. Бублик вимкнув мотор і погасив фари.

А ти завтра, як підеш гуляти, вдягни теплі чобітки й по льоду ступай маленькими кроками. Добраніч.

Поговоріть після казки

  • Чому Бублик ковзнув на гірці?
  • Що порадила йому Морозинка? Що робить снігоприбиральна машина?
  • Навіщо Морозинці холодильник, навіть узимку?
  • Як ходили діти по слизькій доріжці біля садочка?
  • А ти що вдягаєш, коли надворі сніг? Покажи, як треба ступати по льоду.

Як читати

  • Звуки ХРУМ-ХРУМ, ДЗИНЬ-ДЗИНЬ і ШУ-У-УХ хай промовляє дитина. ХРУМ-ХРУМ можна «потопати» пальчиками по ковдрі.
  • Коли Бублик їде повільно, читайте теж повільно, а під кінець ще тихіше.
  • Після казки можна разом «вдягнутися на прогулянку»: шапка, шарф, рукавички, чобітки.

Питання батьків

Як навчити дитину ходити по льоду й не падати?

Покажіть «пінгвінячу» ходу: маленькі кроки, ноги трохи розставлені, руки не в кишенях. На слизькому місці краще йти поруч із дорослим і триматися за руку, а замерзлу калюжу обійти. Потренуйтеся вдома як у грі: «Іду, як Бублик по снігу, повільно й обережно».

Як пояснити дитині, чому взимку машини їдуть повільно?

Порівняйте з самою дитиною: у чобітках по льоду теж не бігають, бо ноги ковзають. Так і колеса машин: на снігу вони погано тримаються, тому водії їдуть тихіше, гальмують заздалегідь і тримаються далі одне від одного. Тому біля дороги взимку треба бути особливо уважним: машині важче швидко зупинитися.

Як одягнути дитину на прогулянку в сніг, щоб не змерзла і не спітніла?

Одягайте шарами: тонка кофтинка, тепла кофта, непромокальна куртка й штани. Шапка, рукавички й чобітки з рифленою підошвою, яка не ковзає. Якщо дитина вже спітніла під курткою, зніміть один шар наступного разу: забагато одягу заважає так само, як замало.

Ще казки про Бублика

Казку та ілюстрації створено за допомогою генеративного ШІ.

Поділитися:

Схожі статті

Казка про світлофор: Бублик і Мигайлик
Дітям

Казка про світлофор: Бублик і Мигайлик

Казка про світлофор для дітей 3–7 років: Бублик поспішає на свято й дізнається, чому на червоне треба стояти, навіть коли нікого немає.

17.11.2026 • Михайло Сомбод