Казка про автобус: Бублик і жовтий автобус Тимко

• 5 хв читання • Михайло Сомбод
Казка про автобус: Бублик і жовтий автобус Тимко
Михайло Сомбод

Михайло Сомбод

Автор матеріалу

Казка про автобус для дітей 3–7 років: синій тягач Бублик зустрічає маленького жовтого автобуса Тимка на його першому маршруті й допомагає дівчинці попрощатися з мамою перед садочком. Читати близько чотирьох хвилин, добре підходить на вечір перед першим днем у садочку.

Коротко про казку

  • Для кого: діти 3–7 років, особливо ті, хто скоро піде в садочок.
  • Скільки читати: близько 4 хвилин.
  • Герої: тягач Бублик, жовтий автобус Тимко, дівчинка Соломійка з мамою, Дід Буксир.
  • Про що: як коротко попрощатися з мамою вранці й знати, що ввечері вона повернеться.

Бублик і жовтий автобус Тимко

У містечку Добродорожськ жив синій тягач Бублик. У нього було шість коліс і червоний причіп із білими смужками.

Щоранку Бублик виїжджав із гаража й перевіряв себе:

— Колеса накачані! Фари працюють! Бак повний!

Дід Буксир, старий сірий евакуатор, двічі блимав йому фарами:

— До вечора!

— До вечора! БІ-БІП! — відповідав Бублик.

Того ранку в причепі в нього лежав жовтий пісок. Бублик віз його в садочок, для нової пісочниці. БРУМ-БРУМ-БРУМ — котився він вулицею.

Біля зупинки під кленами стояв маленький круглий автобус. Жовтий, як курчатко, з великими вікнами.

— Привіт! — сказав автобус. — Я Тимко. У мене сьогодні перший маршрут.

— А що таке маршрут? — спитав Бублик.

— Це моя дорога. Щоранку та сама: зупинка під кленами, зупинка біля пекарні, зупинка біля мосту. Я забираю дітей і везу в садочок. А ввечері везу назад.

ДЗИНЬ! — відчинилися його двері. Двоє хлопчиків застрибнули всередину й сіли біля вікна.

Але одна дівчинка, Соломійка, не йшла. Вона тримала маму за руку й плакала.

— Не хочу в садочок. Хочу з мамою.

Соломійка обіймає маму на зупинці, поруч Бублик і жовтий автобус Тимко

Мама гладила її по голові. Минула хвилина, потім ще одна. Тимко тихенько зітхнув.

— Біля пекарні вже чекають діти, — прошепотів він Бублику. — І біля мосту теж. А я не можу поїхати без неї.

У Бублика самі собою засмикалися двірники. Він не знав, що сказати. А тоді згадав свій ранок.

— Соломійко, — тихо сказав він. — Я теж щоранку їду від Діда Буксира. Колись мені теж було сумно. А тепер у нас є свій секрет.

Дівчинка визирнула з-за маминої куртки.

— Який?

— Ми не прощаємося довго. Дід блимає мені фарами, я кажу «До вечора!» і сигналю БІ-БІП. І їду. А ввечері він завжди чекає мене в гаражі. Завжди.

— У мене немає фар, — схлипнула Соломійка.

— Зате є долоньки, — засміялася мама. — Давай так: я тебе обійму, ти мені помахаєш і скажеш «До вечора!». А ввечері я буду тут, під кленами, коли Тимко привезе тебе назад.

Соломійка подумала. Обійняла маму. Помахала рукою.

— До вечора!

— До вечора! — помахала мама.

ДЗИНЬ! — Соломійка зайшла в автобус і сіла біля хлопчиків.

— БІ-БІП! — гукнув Бублик.

— БІП-БІП! — відповів Тимко й рушив.

Бублик їхав за ним до самого садочка. Тимко зупинявся біля пекарні, ДЗИНЬ, і біля мосту, ДЗИНЬ. Щоразу в нього ставало більше пасажирів. Біля садочка всі вийшли, а Соломійка ще раз помахала Бублику у вікно.

Увечері Бублик повертався додому. Під кленами стояла мама. БРУМ-БРУМ-БРУМ — під’їхав Тимко, ДЗИНЬ — і Соломійка вибігла просто до неї.

— Вона повернулася! — сказав Бублик сам собі.

— БІП-БІП, до завтра! — гукнув Тимко й поїхав на свою стоянку.

Увечері Соломійка біжить до мами, а Бублик їде повз зупинку

Біля гаража чекав Дід Буксир.

— Ну як день? — спитав він.

— Я допоміг дівчинці попрощатися з мамою, — розповів Бублик. — Коротко: обійняти, помахати, сказати «До вечора!». Бо ввечері мама приходить.

— Отак, — кивнув Дід Буксир. — Коротке прощання і довга зустріч.

Бублик заїхав на своє місце, вимкнув мотор і погасив фари. Над Добродорожськом засвітилися зорі. На своїй стоянці дрімав маленький жовтий автобус Тимко.

А ти завтра вранці помахай мамі й скажи: «До вечора!». Вона прийде. Добраніч.

Поговоріть після казки

  • Куди їхав Бублик зранку і що він віз?
  • Що робить автобус Тимко? Де він зупиняється?
  • Чому Соломійка плакала на зупинці?
  • Як Бублик прощається з Дідом Буксиром?
  • А як ми з тобою можемо прощатися вранці? Придумаймо свій знак.
  • Хто приходить по тебе ввечері?

Як читати

  • Звуки ДЗИНЬ, БІ-БІП і БРУМ-БРУМ-БРУМ хай промовляє дитина. На кожній зупинці Тимка можна разом сказати «ДЗИНЬ!».
  • Коли Соломійка каже «До вечора!», помахайте одне одному, як у казці.
  • Під кінець читайте тихіше й повільніше.

Питання батьків

Що робити, якщо дитина плаче, коли прощається в садочку?

Прощайтеся коротко й спокійно: обійняти, сказати, коли прийдете, і піти. Довге прощання і повернення «ще на хвилинку» зазвичай роблять сльози довшими. Багато дітей заспокоюються за кілька хвилин після того, як мама пішла, вихователь може це підтвердити.

Як придумати ритуал прощання з дитиною?

Оберіть одну просту дію, яку легко повторювати щодня: помахати, «дати п’ять», поцілувати в долоньку, сказати «До вечора!». Робіть її однаково щоранку, біля тих самих дверей. Ритуал підкаже дитині: зараз ми прощаємося, і все йде як завжди.

Як пояснити дитині, що мама повернеться із садочка?

Прив’язуйте свій прихід до подій дня, а не до годинника: «Після обіду, сну й прогулянки я прийду». І завжди приходьте тоді, коли пообіцяли, бо саме так дитина вчиться вам вірити. Не йдіть потайки, поки дитина не бачить, навіть якщо так здається легше.

Ще казки про Бублика

Казку та ілюстрації створено за допомогою генеративного ШІ.

Поділитися:

Схожі статті

Казка про світлофор: Бублик і Мигайлик
Дітям

Казка про світлофор: Бублик і Мигайлик

Казка про світлофор для дітей 3–7 років: Бублик поспішає на свято й дізнається, чому на червоне треба стояти, навіть коли нікого немає.

17.11.2026 • Михайло Сомбод