Казка про швидку допомогу: Бублик і Швидка Ліля

• 5 хв читання • Михайло Сомбод
Казка про швидку допомогу: Бублик і Швидка Ліля
Михайло Сомбод

Михайло Сомбод

Автор матеріалу

Казка про швидку допомогу для дітей 3–7 років: синій тягач Бублик бачить, як хлопчик падає із самоката, і дізнається, що робити, коли хтось ударився. Читати близько чотирьох хвилин, якраз перед сном.

Коротко про казку

  • Для кого: діти 3–7 років.
  • Скільки читати: приблизно 4 хвилини вголос.
  • Герої: тягач Бублик, Швидка Ліля, хлопчик Остап і його мама, Дід Буксир.
  • Про що: не метушитися, бути поруч і покликати дорослого, коли хтось упав. А ще про те, що робить швидка допомога.

Бублик і Швидка Ліля

У містечку Добродорожськ жив синій тягач Бублик. У нього було шість коліс і червоний причіп із білими смужками.

Щоранку він казав:

— Колеса накачані! Фари працюють! Бак повний!

Того дня Бублик віз до парку нові лавки. БРУМ-БРУМ-БРУМ — котився він повільно, бо біля парку завжди гуляють діти.

На доріжці хлопчик Остап катався на синьому самокаті. Його мама сиділа біля фонтана й гойдала візочок із маленькою сестричкою.

— БІ-БІП! — привітався Бублик.

Остап озирнувся, помахав рукою… і самокат наїхав на камінчик. Хлопчик упав на траву й заплакав.

Бублик загальмував так різко, що причіп аж хитнувся.

— Ой-ой-ой! Що ж робити?

Фари в нього заблимали. Він подав назад, потім уперед, потім знову назад.

— Треба когось привезти! Ні, треба щось принести! Ні…

Колеса крутилися, а він нікуди не їхав. Остап плакав.

— Я не знаю, що робити, — прошепотів Бублик.

Аж тут поруч тихо зупинився білий фургон із широкою жовтою смугою. На даху в нього були сині вогники, але зараз вони не світилися.

— Привіт. Я Швидка Ліля, — сказала вона спокійно. — Я якраз повертаюся з лікарні. Що сталося?

— Хлопчик упав! А я не знаю, куди їхати!

— Нікуди не треба їхати, — сказала Ліля. — Спершу зупинись і вимкни мотор.

Бублик вимкнув мотор. Стало тихо.

— Тепер подивись. Хлопчик сидить, плаче, коліно трішки подряпане. Ти поруч, і це добре. А тепер поклич дорослого. Хто тут дорослий?

Бублик подивився на фонтан.

— Мама!

— То клич її.

Бублик загудів на весь парк:

— БІ-БІП! БІ-БІП! Сюди, будь ласка!

Мама обернулася й одразу прибігла разом із візочком. Вона присіла біля Остапа, обняла його, полила коліно водою з пляшечки й приклеїла пластир із динозавриком.

— Ну от, — сказала мама. — Трішки подряпав. До вечора загоїться.

Остап шмигнув носом і всміхнувся.

Хлопчик із пластирем на коліні, мама поруч, а Бублик і Швидка Ліля дивляться з дороги

— А я думав, треба тебе кликати, — сказав Бублик Лілі.

— Для подряпини вистачить мами й пластиря, — усміхнулася Ліля. — А мене кличуть, коли хтось сильно захворів або сильно забився. Тоді дорослі телефонують за номером 103. Я їду з лікарем і великою валізкою ліків. Вмикаю сирену — УІ-УІ! УІ-УІ! — щоб усі мене пропускали.

— УІ-УІ! — тихенько повторив Остап.

Раптом у Лілі на даху заблимали сині вогники.

— Мене кличуть, — сказала вона. — На сусідній вулиці бабусі стало погано. Мені пора. УІ-УІ!

І поїхала, швидко й обережно.

Остап погладив Бублика по колесу:

— Дякую, що покликав маму.

— БІ-БІП! — радісно відповів Бублик.

Увечері Бублик повернувся додому. Біля гаража на нього чекав Дід Буксир.

— Ти сьогодні задумливий, — сказав він.

— Хлопчик упав із самоката, — розповів Бублик. — Я спершу закрутився на місці. А Швидка Ліля навчила мене: коли хтось упав, не треба метушитися. Треба бути поруч і покликати дорослого.

— Добра порада, — кивнув Дід Буксир. — Отак і роби.

Бублик і Дід Буксир увечері біля гаража під першими зорями

Бублик заїхав на своє місце, вимкнув мотор і погасив фари. Над Добродорожськом засвітилися зорі. Десь на іншому кінці міста відпочивала Швидка Ліля, і її сині вогники теж спали.

А ти спи спокійно. Ти вже знаєш, кого покликати, якщо хтось поруч упаде. Добраніч.

Поговоріть після казки

  • Що сталося з Остапом?
  • Чому Бублик спершу крутився на місці?
  • Що порадила Бублику Швидка Ліля?
  • Коли кличуть швидку допомогу, а коли вистачить пластиря?
  • А ти колись падав? Хто тобі тоді допоміг?
  • Кого ти покличеш, якщо на майданчику хтось упаде?

Як читати

  • Звуки БРУМ-БРУМ-БРУМ, БІ-БІП і УІ-УІ хай промовляє дитина.
  • На словах Лілі «Спершу зупинись» зробіть паузу й разом глибоко вдихніть.
  • Під кінець читайте тихіше й повільніше.

Питання батьків

Як навчити дитину, що робити, якщо хтось упав або вдарився?

Дайте одне коротке правило з трьох кроків: зупинись, будь поруч, поклич дорослого. Дитині 3–7 років не треба самій лікувати чи кудись бігти далеко, її завдання — щоб дорослий дізнався. Програйте це з іграшками: ведмедик упав, а дитина кличе «маму» чи «вихователя».

З якого віку пояснювати дитині номер швидкої 103?

Номер можна вивчати з 4–5 років, як віршик чи пісеньку, разом із тим, що 103 — це швидка, а 101 — пожежна. Поясніть, що телефонують туди, коли поруч немає дорослого або дорослий не може встати. Покажіть, як набрати номер на вашому телефоні, але без справжнього дзвінка.

Що робити, якщо дитина впала й подряпала коліно?

Спершу заспокойте й обійміть: переляк часто сильніший за біль. Промийте подряпину чистою водою, накрийте пластирем або стерильною серветкою. До лікаря варто звернутися, якщо рана глибока, бруд не вимивається, кров довго не зупиняється або дитина вдарилася головою.

Ще казки про Бублика

Казку та ілюстрації створено за допомогою генеративного ШІ.

Поділитися:

Схожі статті